Природа… Вона така різна, але єдина для всіх. Взимку все навкруги біле, вкрите пухким білим снігом. Гілки дерев схилилися під його вагою. Небо чисте, блакитне, лише де-не-де видніються легенькі хмаринки. Сніг поскрипує під ногами, морозець щипає за щоки… Навесні природа оживає. Під першими сонячними промінчиками з’являються проліски. Сонце дає всьому життя, ніжно пригріваючи землю. Кожна рослинка прагне скоріше з’явитися з-під землі. А яка краса, коли починають квітнутисади! Вишні, яблуні, абрикоси – всі дерева стоять, наче облиті м’яким білим туманом, гудуть над ними бджоли та джмелі… Краса невимовна! А небо блакитне-блакитне, залите сонячним світлом… А потім весна змінюється літом. Довгі сонячні дні поступаються коротким теплим ночам. Над головою – ясне зоряне небо… А які чудові літні ранки! Сонце повільно встає над обрієм, стелиться туман над землею… На траві та квітах – прозора роса переливається, ніби діаманти. Під деревами густо росте травичка, квіти милують око. А пташки співають мелодійних пісень… Та поступово ночі стають холоднішими, починає жовтіти листя, сохне трава… Так настає осінь, по-своєму прекрасна та чарівна. Вона така різнобарвна, різноманітна. Спочатку ніби й не проходило літо: теплі, іноді й жаркі дні, пишні квіти… Тільки ночі залишають після себе пожухлі від холоду листочки. Далі – пишна, золота осінь. Дерева стоять у всій красі, навколо – різнобарв’я чарує зір. Пізніше приходить сумна дощова осінь. Але за нею так добре спостерігати! Зачаровує сіре небо, темні хмари, краплі дощу на вікнах… А як добре загорнутися в ковдру, зробити запашного чаю та спостерігати за тим, як ці краплі поволі стукають у вікно… Осінь ніби заспокоює, дарує рівновагу. Та й природа, засинаючи під тихі осінні мотиви, неначе напивається дощем після літньої спеки і спраги… І знову приходить зима… Природа дуже різна в усі пори року. Часто ми нарікаємо на холодну зиму чи занадто спекотне літо, на обридливі осінні дощі. Але ж природа, на відміну від нас, людей, стабільна: після осені обов’язково буде зима, а після весни – літо. І не можна сказати, що саме в якусь окрему пору року природа нашої Батьківщини найпрекрасніша, адже чарівність є у кожній з них! Хтось більше полюбляє зиму, інший – літо, комусь подобається весна… І це чудово! Хочеться сказати, що і людина багато в чому залежить від природи, від змін у ній. Так взимку часто настає період спокою, коли нічого не хочеться робити, натомість навесні, разом з теплом, до нас приходить бажання змін, прагнення діяти і досягати вершин. Тож я не уявляю, як можна жити у тих країнах, де завжди літо. Адже для мене зміни у природі такі ж необхідні, як і для неї самої!