юдина – це та ж сама тварина. Та на відміну від тварини, ми у відповіді за нашу жорстокість та здатні творити добро та справедливість.
Відома п’єса Педро Кальдерона «Життя як сон» 17 сторіччя наскрізь пронизана філософськими мотивами. Автор вміло зображує особливості людської психології. Страх, жорстокість, помста, заздрість протиставляються доброті, відданості та справедливості.
Головна дійова особа, навколо якої розгортаються події, – зачинений у темниці Сехісмундо. Король Базиліо захоплювався астрологією та напередодні народження сина отримав жахливе послання від зірок: син має відібрати в батька трон. Дуже наляканий цим пророцтвом, Базиліо приймає рішення заточити дитину до темниці.
Сехісмундо проклинає свою долю, не розуміючи, у чому його провина. «У чом тобі я провинився? Лише тому, що народився?» – запитує у неба Сехісмундо.
А між тим батько вирішив виявити милосердя до сина та зробити його наступним королем, як тільки вони відпразднують його повноліття. Ковток волі сп’янив королевича. Вихований у неволі, лютий, як ранений звір, він і повів себе по-звірськи, не ховаючи природньої жорстокості, похоті, бажання помсти.
Зляканий, Базиліо вертає сина до темниці. Охоронець Клотальдо говорить Сехісмундо, що це був лише сон. Пізніше юнак дізнається про правду. А народ, що збунтується проти короля Базиліо, зробить Сехісмундо своїм представником та посадить на трон нового короля.
Озаріння приходить до героя саме у темниці, куди він знов потрапив. «Життя це сон, – говорить автор словами свого персонажа. – Ми тут до пробудження спимо». Під пробудженням мається на увазі – пробудження у смерті від життя.
Зла та корисна людина приречена усе своє життя проспати, а добра та справедлива – залишиться у людській пам’яті, тобто – дійсно почне жити».