Та іноді й біда не є перевіркою для друга. У біді він із чистою душею допоможе, навіть виглядатиме захисником твоїм, доброю людиною. Аж ось пощастить тобі більше, ніж йому — і все, немає дружби, бо закрадається інше почуття — заздрість! «Не май друга вірного, не будеш мати зрадного...» — так каже народ.
Чи допомагають прислів'я знайти справжнього друга, відрізнити його від несправжнього? Мабуть, що так, якщо прислухатися до народної мудрості. Наприклад, вислів «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже...» — саме такий випадок. Висновок: не слухай тих, хто лестить тобі, більше прислухайся до тих, хто намагається допомогти тобі побачити реальність.
Або ось цей вислів: «То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хватить вслух...» Він дуже правильний! Тут одразу зрозумієш, що друг у тебе найсправжнісінький. Легко хвалити людину при всіх, коли ця людина успішна, поважна. Та друг — це той, хто може сказати про тебе щось добре навіть тоді, коли всі проти тебе! Це дуже важко зробити, тому це і є вияв справжньої дружби.
Мати чи не мати друзів зовсім — це вирішує кожний для себе сам. Так, друг може перетворитися на ворога, може зрадити, образити... Та коли це сталося, треба подумати — а чи я сам не винний у тому, що сталося? Може, я сам поганий друг, чимось образив свого найкращого друга?
Є над чим подумати! Хоч і коротенькі народні вислови, однак змушують добре замислитися!