Приготування до Великодня у нашому домі починається заздалегідь – з Вербної седмиці. Це пов’язано з тим, що всі ми хочемо взяти участь у богослужіннях Страсної седмиці, вивільнити час на молитву та інші справи.
Протягом тижня діти готують писанки: видувають вміст яєць та розписують їх писачком і спеціальними фарбами за старовинною українською традицією. Цьому їх навчили у художній школі. Ці маленькі сувеніри готуються не просто так: кожна писанка призначена у подарунок – для бабусі, друга, подруги, а загалом – для будь-кого, кого дитина захоче привітати зі Святом.
Основна робота з приготування пасхальної трапези проходить у Велику суботу. Деякі кажуть, що треба починати у Великий четвер: прибирати, готувати, митися – навіть назву цьому дню дають відповідну – Чистий четвер. Але ми такої традиції не дотримуємося, бо фізично неможливо пов’язати в одне службу в храмі, школу та усі домашні клопоти у цей надзвичайно важливий для кожного християнина день.
У нашій родині таке правило: на святковий стіл готуються кілька простих м’ясних страв, а головне – паски та крашанки.
Приготування починаємо зранку. Батюшку не чіпаємо, даємо перепочити і приготуватися до головної служби. А Тимофій – найстарший син – займається прибиранням.
Молимося – і за діло. Спочатку замішуємо тісто для паски. Рецепт дуже простий. Щоб вийшло смачно, треба дотримуватися у діях послідовності і знати деякі господарські таємнички.
На всіх етапах діти беруть найактивнішу участь. Я тільки координую їхні дії і роблю найтяжче – заміс тіста.
Опару готує старша дочка: в емальований посуд наливає молоко (0,5 л), підігріває до 38-40С, додає цукор (2 ст.л.), щіпку солі та дріжджі (70-80 г, вони добре розчиняться у теплому молоці). Щоб пасочка вийшла пухка, можна частину молока замінити мінеральною водою (десь півсклянки).
Потім у посуд всипаємо просіяну муку до консистенції середньої густини сметани. Вимішуємо, щоб не було грудок, і ставимо посуд з опарою в миску з теплою водою (приблизно на 15 хв). Готовність опари, що вибродила, визначається появою пухирців, які лопаються: опара починає «сідати».
Поки Катя готує опару, найменші діти – Ваня і Сонечка – розтирають яйця з цукром (15 жовтків на півкіло цукру). Розтерті яйця з’єднуємо з готовою опарою, додаємо 2 пакетики ванільного цукру, родзинки, курагу, порізану кубиками, дрібно натерту цедру 1-2-х лимонів. При бажанні можна всипати шафран та імбир (на кінчику ножа).
Тепер додаємо муку (приблизно 2 кг), викладаємо тісто на стіл і вимішуємо. Це найскладніший і найвідповідальніший етап. Від нього залежить «легкість» та м’якість паски (вона довго не черствітиме). Зазвичай я витрачаю на це хвилин 20.
Добре вимішане тісто з’єднуємо з розтопленим та охолодженим вершковим маслом (250 г), підкачуємо у горбочок, викладаємо у велику каструлю, посипаємо мукою і накриваємо рушником.
Поки тісто підходить, фарбуємо яйця. Як фарбу використовуємо відвари з лушпиння цибулі (його збираємо з початку Великого посту), кори дуба, шишок вільхи та порошку шафрану (він надає білим яєчкам золотисто-жовтого кольору). Перед занурюванням у барвник до деяких яєць прив’язуємо листочки, травинки – таким чином шкаралупа прикрашається оригінальним природним малюнком. Готові крашанки для блиску іноді змащуємо олійкою.
Після двох обминок готове й тісто. Діти розкладають його у змащені натуральним смальцем форми (на 1/3 об’єму), а хвилин через 40 ставимо у духовку, розігріту до 180-200С. Печуться паски десь 40-60 хвилин, час залежить від розміру форми.
Готові охолоджені пасочки зверху змащуємо помадкою: 2 яєчних білки збиваються міксером з цукровою пудрою (400 г) та посипаємо кондитерськими прикрасами. Ця робота приносить дітям найбільше задоволення.
Взагалі я дуже люблю готувати, для мене це не тягар. Але часом буває важко, не все встигаєш, і здається краще і швидше купити паску в магазині. Та я перемагаю цю спокусу, бо розумію, наскільки важливими для дітей є спільна праця, очікування свята й сам церковний обряд: освячення власноруч спеченої пасочки та прикрашених яєць.
Дорогі матусі, даруйте своїм дітям побільше радісних хвилин, бо згадка про них залишиться на все життя.