Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні. У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває звязок з домом:Та не б не ходив я в далекій дорозі, В чужім чи у рідному краю, Я згадую вогник у тихій тривозі І рідну хату свою. Сум за домівкою та батьками