Вірш «Під чужим небом»
яскраво описує стан душі Меланюка у вигнанні. Навіть перебуваючи за
кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як теперішній патріот,
але і як теперішній син Маланюк сумує за рідним краєм («Чужі: і земля, і
небо тут, і люди…») і не знаходить собі місця в «тій» житті («Чому ж я
отут?..»). І ця туга за Батьківщиною пронизана такою любов’ю й
ліричністю
Віршові розміри вірша «Під чужим небом» чотиристопний ямб, чотиристопний
та п’ятистопний анапест, чотиристопний анапест.
Вірш складається з 5 частин, які мають різну ритмомелодику,
тональність, настрій, від теплих спогадів до відчаю, їх об’єднує мотив
ностальгії, в кожній частині ми бачимо стомленого життям
чоловіка… Він хоче просто повернутися додому, до своєї України.
Його не радує перебування у чужій, нехай і більш розвинутій,
цивілізованій і вільній, державі. Виявляється, що туга за
Батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре
відчув це на собі. Кожна частина має свій ритмомелодійний
малюнок, що відповідає настрою автора (від теплих спогадів до
відчаю, підкріпленого алкоголем).
З цих згадок ми розуміємо, якою він бачить Україну… Ліричний
герой сумує за херсонським степом, за річкою Синюхою, за
полями, круками, вітряками… Але не усе так приємно і безхмарно…
Автор пригадує як «кревний край кона в останній муці», як
«крапле кров росою з чорних ран». Ми бачимо іншу, більшовицьку
Україну. Україну крові і вогню, страху і смутку… Але автор
все одно любить власну землю, бо хто ми без Батьківщини?
Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе
добре — цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної
Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту
рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але
повороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина.
Виявляється, що туга за батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і
поет добре відчув це на собі.