Біля річки стоять сумно похиливши голови плакучі верби. Їх золотаві коси висять над самою водою. Але ще дуже холодно, їх маленькі бруньки ще сплять і я рушаю до струнких кущів верболозу. На пружних гілках вже з'явилися котики. Це справжнє маленьке диво природи. Котики -- пухнасті сірі клубочки, маленькі і дуже приємні на дотик. Я зріжу маленький жмутик гілочок і понесу додому це весняне диво, нехай мої близькі відчують прихід весни. Котики я поставлю у воду і в теплій кімнаті вони швидко перетворяться на вербові сережки, що вкриті жовтим золотавим пилком з ніжним ароматом.