На літніх канікулах ми тричі їздили на риболовлю з дідусем. Риболовля проходила на ставку. Ми приїжджали туди рано-вранці машиною. Їхати було недалеко, хвилин п'ятнадцять. Червоне сонце ще тільки починало відриватися від горизонту, а ми вже витягали вудки з машини. Вставати з ліжка доводилося дуже рано. Ми навіть не снідали, щоб не втрачати часу.
Приїхавши на ставок, ми відразу розкладалися на березі та закидали вудки. Дідусь вчив мене, що та як робити правильно. Останнім разом на риболовлі я вже все робив сам: насаджував наживку, поправляв волосінь і таке інше.
Коли всі приготування було закінчено, залишалося тільки чекати, коли клюне. Тоді можна було й поснідати бутербродами, що приготувала нам бабуся. Дідусь діставав термос з гарячим чаєм. Я спостерігав за природою на ставці. У цю пору вода була дуже тихою, відразу видно, де хлюпає риба. І навколо теж стояла дивовижна тиша, тільки жаби «тріщали» в очеретах.
Починала клювати риба, ми її підсікали та витягали. Це були карасі, плотвиця, зрідка траплявся окунь, коли ловили на дрібну рибку. Якось ми витягли навіть йоржа, і самі не очікували його зустріти. Дідусь сказав, що йорж любить піщане дно, а у нашому ставку дно кам'янисте. Цю рибу ми віддали бабусі на юшку. Смажити її не годиться, тому що в ній забагато кісток.
Скоро починало припікати сонце, ми з дідусем знімали верхній одяг. Рибу ми ховали у відро та накривали сіткою, щоб до неї не дісталися мухи. Коли ставало жарко, ми вже встигали наловити риби як слід. Коли ми приїжджали додому, першим нас зустрічав кіт Васько! Адже кілька рибок відразу перепадало йому.