Виповнилось 30 років Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка». Заповідник існує на базі дворянської садиби кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Унікальність Качанівки полягає в тому, що на території України вона є чи не єдиною комплексно збереженою пам’яткою своєї епохи.В своїй структурі заповідник «Качанівка» є унікальним, поділяється на дві взаємноінтегровані частини: паркову та архітектурну. Качанівський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст., який має площу 568,63 га, з них 125,5га – це водне плесо чарівної річки Смош, на берегах якої і розкинулася качанівська садиба. Доповнює парк архітектурний ансамбль садиби, який налічує 24 об’єкти. Окрасою ансамблю є неперевершений палац в стилі неокласицизму – свідком величної епохи минулого. Його доповнюють допоміжні будівлі південних і північних служб разом із садибною церквою Святого Георгія Хозевіта. Сьогодні в Україні це єдина відома церква історично висв’ячена на такий престол.Не менш цікавою є історія Качанівки. На протязі майже всього ХІХ – поч.ХХ ст. садиба була осередком духовної культури на Лівобережній Україні.Такий культурно-мистецький розквіт качанівської садиби тісно пов’язаний з відомою родиною меценатів Тарновських. Володіючи Качанівкою протягом майже всього ХІХ ст., вони за досить короткий час перетворили садибу на відомий осередок мистецтва не лише в Україні, а й за її межами. Свою славу садиба отримала не випадково. Родина Тарновських, керуючись широкою меценатською політикою, надавала значну допомогу у підтримці молодих талантів, відомих вчених, митців та різних культурно – мистецьких і наукових проектів. Кого тільки не приваблювала Качанівка тихим задумливим парком з численними ставками, строгими алеями, прикрашеними скульптурами. Своїми візитами садибу вшанували: М.Глінка, С.Гулак–Артемовський, Т.Шевченко, М. Гоголь, П.Куліш, Ганна Барвінок, подружжя Маркевичів, В.Штернберг, І.Рєпін, О.Лазаревський, Д.Яворницький, М.Костомаров та багато інших знаменитостей. І всі вони знаходили тут не лише дах над головою, а й затишок, турботу, якою власники оточували своїх гостей, а також належні умови для творчої праці та відпочинку. Не останнє місце займала і матеріальна підтримка талантів.Протягом майже всього ХІХ ст. Качанівка була і своєрідним музейним центром, де були зібрані видатні твори як західноєвропейських майстрів ХVІІІ – ХІХ ст., так і відомих українських та російських художників. Справжню славу провінційній садибі принесла величезна колекція українських старожитностей, яку все своє життя формував В.В. Тарновський молодший. Він розумів, що будь – які реліквії, сховані від очей народу втрачають свою цінність, тому попіклувався про своє зібрання і передав його Чернігівському губернському земству для влаштування публічного музею. Фахівці оцінювали колекцію Тарновського у 300 – 400 тис.крб. По суті, це зібрання безцінне.Наприкінці ХІХ ст. у Качанівці з΄явилися нові господарі – цукрозаводчики Харитоненки. Глава родини, Павло Іванович, був не лише багатою людиною, промисловцем, землевласником, а й доброчинцем. Тож меценатська традиція, започаткована в садибі Тарновськими, продовжувалась і надалі. Харитоненки підтримували тісні взаємини з К.Сомовим, В.Сєровим, К.Петровим – Водкіним, М.Добужинським.Качанівка за свою історію бачила не одного власника, та всіх їх поєднувала одна спільна риса – це продовження і відродження традицій своїх попередниківЕпоха руйнації для садиби настала з приходом радянської влади у 1918 році. Лише в 1981 року, завдяки передовій український інтелігенції естетична вартість Качанівки належним чином була оцінена вітчизняними спеціалістами. Згідно постанови ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 24 листопада 1981р. Качанівку оголошено Державним історико–культурним заповідником, якому в лютому 2001 р. було надано статус національного. Качанівський палацово – парковий ансамбль включено до Державного реєстру національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».Цінність ансамблю не тільки в його надзвичайній красі, а й у тому значенні, яке мала садиба для розвитку української і російської культур.Варто побачити: архітектурний комплекс на чолі якого палац, парк з захоплюючими краєвидами, з найбільшим в паркобудівній практиці України водним плесом; меморіальні місця, пов’язані з перебуванням в садибі відомих особистостей (галявина Шевченка, дуб Гоголя, альтанка Глінки, в якій в 1838 році М.Глінка пише уривки до опери «Руслан і Людмила», могила-курган Григорія Честахівського – товариша і соратника Т.Г.Шевченка), «романтичні» руїни, автентичні меблі господарів Качанівки др. пол ХІХ ст.