Люди не розуміли, на скільки абсурдним було їхнє життя, і якби в місто не прийшла чума, вона б і надалі жили свохм пустим життям. вони не помічали того, коли в місто приходила весна. просто не було по чому. місто було безликим. радості в їхньому житті не було. сіре, похмуре, буденне було їхнє життя. ніхто не сподівався на щось інше. на нове життя. на зміни. вони просто плили за течією. з приходом у місто чуми, люди почали помічати красу моментів життя, яке воно швидкоплинне і неминучий кінець. але все змінилось, коли вона згадали про мораль. вони почали допомагати один одному і таким чином врятували своє життя. отже, якби не чума, оранці і надалі б не помічали прихід весни, як красиво сходить сонце, як солодко пахне кава у кафе за рогом, як добре жити і відчувати всі принади цього життя.