Творче дитятко, сиділо біля вікна, думаючи про ще смішні та бузтурботливі думи та спогади.
Її очі нагадували крихітні зорі, блискуче сяйво...Рішуче котеня взяло клубок і з неймовірною швидкістю побігло у садок.Мальовниче село зберігало у собі всі ті дні та ночі повязані з моїм життям, і високі берези, побілену хатину, перші слова та звуки, перші розчарування, усе що супроводжувалося зі мною усі дитячі роки.Добряче все таки моє собаченя, взяло миску з смачною вечерею, і перекинуло, з неймовірно безжальними очами він просив пробачення...Терпляче хлопча не подавало признаку душевної болі.Порожнє відро стояло у дворі.НЕждане почуття гордості переповнило дівчину..Практичне , так всетаки це практичне занняття-, з гордістю сказав Миколка.