Хліб...
Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний,
незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик,
паляниця, калач, паска, пиріг... І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає.
Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і
шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб —
усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої
старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь
складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас
хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: «Отче наш, хліб наш
насущний дай нам днесь». І цю молитву батьки заповідають нам, а ми —
нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні
весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все,
смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із
нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб
перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні
радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й
міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не
снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і
дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому
питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте
ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку
хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось
із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб: