Мого друга звати Євген. Ми товаришуємо з ним уже кілька років, і я неймовірно щасливий, що в мене поруч є така добра та щира людина, як він.
Бачимося ми з ним майже кожен день, адже вдома самому швидко набридає, а такий енергійний друг, як мій потрібен всім. Євген завжди охайний та спокійний, але це не заважає нам потравляти в різні пригоди.
Познайомились ми з ним у селі моєї бабусі, він там також був в гостях. Приходячи до мене додому гратися, хлопець завжди ввічливий з моєю бабусею і намагається їй допомогти. Тож він достатньо вихований і вміє показувати гарні манери.
Одного разу я ризикуючи нашою репутацією поліз на дерево за яблуками до сусіда (адже був вищий) і перечепився через забор, отримавши багато синців. Євген був зі мною дуже чуйний та лагідний в той момент. Він не побіг жалітися комусь чи кликати "Рятуйте!". Хлопець допоміг мені дістатися дому та ще цілий вечір розважав мене смішними історіями. Такого друга як він, можна назвати справжнім.