Окремо пишуться ті прислівники, де іменник зберігає своє значення: до речі, на жаль, до вподоби, без упину.Найчастіше вживаються в них такі прийменники:без — без пуття, без угаву, без упину, але безвісти, безперестанку;в (у) — в міру, в ногу, уві сні, у вічі, але впам’ятку, вгору;з — з розгону, з переляку, з радості, але зсередини, зверху;на — на жаль, на щастя, на добраніч, але нарозхват, нанівець;під — під силу, під вечір, під кінець;по — по суті, по щирості, по честі, але повік, поночі.В окремих випадках прислівники й однозвучні з ним відмінювані слова з прийменниками можна розрізняти наголосом: набік — на бік, надворі — на дворі, навіки — на віки.Разом пишуться:- Прислівники, утворені від короткої форми прикметника: допізна, замолоду, згарячу, зліва, помалу, сповна.- Прислівники, утворені сполученням прийменника, крім по, з числівником: учетверо, натроє, вперше, спершу.- Першою частиною яких є частки: де-, що-, аби-, ані-, чи-, як-, не-, ні-, що стають префіксами:щотижня, абикуди, аніскільки, чимало, несхитно, нізвідки.Запам’ятайте! У постпозиції частка що пишеться окремо від слова, з яким уживається: дарма що, хіба що, тільки що, поки що.- Прислівники, утворені злиттям з іменником, який уже не вживається: навпростець, восени, дощенту.- Прислівники, утворені від кількох основ: мимоволі, привселюдно, стрімголов, чимдуж, нашвидкуруч (на швидку руку).- Прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: нащо, почому, внічию, втім, але за віщо.Через дефіс пишуться:- Прислівники, в яких повторюються основи: видимо-невидимо, ледве-ледве, близько-близько, сполучення синонімів чи антонімів: без кінця-краю, видимо-невидимо, більш-менш, часто-густо, тяжко-важко.- Прислівники, утворені від прикметників і займенників із префіксом по- і суфіксами -ому (-єму), -и: по-українському, по-українськи, по-батьківському, по-нашому, по-твоєму, по-братерськи, по-літньому, по-доброму та від порядкового числівника на -е: по-перше, по-десяте, по-четверте.- Складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-хто, де-небудь, казна-коли, будь-де, де-небудь, так-то, казна-коли.- Складні прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інде, вряди-годи.Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені з двох іменників, іноді розділених одним або двома прийменниками: кінець кінцем, одним одна, раз у раз, рік у рік, сам на сам, час від часу, день у день, рука в руку, раз від разу.Через два дефіси пишуться прислівники: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, як-не-як, хоч-не-хоч, де-не-де, коли-не-коли, як-не-як.Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках: не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен. Написання и, і в кінці прислівників:- Після г, к, х пишеться и: навкруги, мовчки, трохи.- У кінці прислівників з префіксом по- після ж, ч пишеться и: по-вовчи, по-заячи.- В інших — після ч — і: поночі, тричі.