Тарас Григорович Шевченко змальовує Україну спочатку,як земний рай оповитий красою,а потім,як пекло,край бідності,злиднів,нестерпних страждання кріпаків,свавілля поміщиків,нелюдських умов життя.Одним словом неволя. Свій гнів він вилив у поємі.Там «пани пузаті» «в серебрі та златі», нажитому сльозами кріпаків. Вони аж «потіють і товпляться, щоб найближче стати коло самих». Пани,царі зовсім позбавлені таких людських рис,як гідність,чесність,порядність.Зображена страшна картина страждань, українського народу,у вигляді сну.Жорстокість, деспотизм панує на Україні.Шевченко називає Україну "безталанною вдовою".У ріднім краї немає щастя,бо народ байдужий.У підтексті — пророцтво загибелі кривдникам України.