У кінці XX століття сталися ключові зміни в техніці ЗМІ, які пов'язані з бурхливим розвитком наукоємних технологій у сфері обчислювальної техніки. З'явився Інтернет і перша настільна видавнича система, що докорінно змінила основи видавничої справи: набірні процеси й образотворчий матеріал інтегрувалися в електронні сторінки з подальшою можливістю виводу на цифрових пристроях.
Глобальна мережа зробила можливою появу «паралельних» або електронних видань, у зв'язку з чим канадський соціолог Маршалл Маклюен передбачив захід «галактики Гутенберга» ще до кінця XX століття. Але настало нове століття, а передбачення про бурхливе зростання «безпаперових» засобів комунікації і, як наслідок, відмирання традиційних книг, журналів і газет не виправдалися. Навпаки, кількість друкарської продукції істотно збільшилася, забезпечивши економічний підйом паперової промисловості і зростання числа поліграфічних підприємств.
Комп'ютер надав абсолютно нові можливості для пошуку і передачі інформації, мультимедійні засоби дали новизну відчуттів, але необхідність фільтрувати і аналізувати потік даних залишилася незмінною.
За останні десятиліття XX сторіччя інформація вперше за всю історію людства охопила мільярди людей. У XXI столітті ще інтенсивніше відбувається насичення суспільства новими технічними засобами масової комунікації. Під їхнім впливом змінюються люди, держави, політика, економіка, ідеологія, культура та ін.
Наш час соціологи називають віком інформації, віком комунікації. "Комунікація" у перекладі з латинської означає "спілкування". "Словник іншомовних слів" трактує термін "комунікація" ще як "передача інформації-".
Спілкування - це процес обміну інформацією, що може бути спонтанним чи організованим, Існують такі види спілкування: суб'єктне - між окремими людьми, і масове - з численною аудиторією. В журналістиці використовують обидва види.
Масова комунікація як процес спілкування з великою кількістю людей здійснюється через природні та технічні засоби масової комунікації.
Приклади усних форм масової комунікації: лекція, проповідь, мітинг, нарада, збори. Приклади масової комунікації за допомогою технічних засобів: листівка, газета, журнал, теле-, радіопередача, комп'ютерна газета, документальний кінофільм, книга.
Масова комунікація з'являється з виникненням людського суспільства. З давніх часів до наших днів комунікаційний процес здійснюється через втілення інформації в системах знаків, що її закодовують, зашифровують і передають у часі та просторі.
Для передачі соціального досвіду в ході історії склалися й утвердилися численні природні й технічні системи засобів масової комунікації, що є посередниками між комунікаторами і реципієнтами. Кожна СЗМК має не одну, а декілька систем знаків.
Термін "засоби масової комунікації" не ідентичний терміну "засоби масової інформації"". До останніх відносять пресу, радіомовлення й телебачення. Поняття ЗМК - набагато ширше. Це не тільки технічні засоби - кінодокументалістика, телебачення, радіомовлення, преса, інтернет-сайти, мережі, відео, а й природні ЗМК - різні знаки, ритуали, обряди, збори та ін
На світанку цивілізації масова комунікація здійснювалася не-усвідомлено, безпосередньо для вираження життєвих потреб. Уявіть древню печеру напередодні полювання на звіра, повну людей, яким повідомляють, де він є, як туди дійти. Первісні люди неусвідомлено здійснювали ритуальні дії, звучали войовничі вигуки, їхні рухи, жести імітували полювання. Всі ці дії згуртовували людей, додавали сміливості. Люди кидали гостру зброю в малюнок звіра на стіні печери, вважаючи, що вони його ослаблюють, насправді вони впливали лише на себе, додаючи собі відваги, й тренувалися у влучності.