Отзыв:
Я дуже люблю тварин, особливо собак. Намагаюся більше дізнатись про них. Особливо мене цікавлять породи собак, їхні характеристики. Знайомлячись із довідковою літературою стосовно перших друзів людини, робила висновки щодо власних вподобань тієї чи іншої породи і зрозуміла, що більш за все мені подобаються «іграшкові» собаки.
Одного разу подруга, знаючи про моє захоплення собаками, порадила прочитати оповідання Сетона-Томпсона «Снап». Не зволікаючи ні хвилини, я ковтала слово за словом. Моя уява малювала тендітного біленького песика з маленьким хвостиком, чорними оченятами та носиком-рильцем поросяти. Хотілося його потримати, попестити. Але це бажання миттю зникло, тільки-но я почала розуміти його характер. Чим далі я занурювалась у рядки оповідання, тим більше мені ставало соромно за «іграшкових» собак. Та що там за собак! Соромно за себе, за свої слабкості: я боялася важких домашніх завдань, товстих книжок, деяких хлопчаків з сьомого класу. Снап подавав мені приклад сильної особистості. Так, саме особистості. Мені хотілося йому наслідувати, йому, маленькому песику.
Я довго плакала, коли помер Снап. Плакала і раділа одночасно, бо відкрила для себе породу бультер’єрів, тепер мою улюблену. А ще зробила для себе головний висновок: собаки – не іграшки, не слуги людини. Вони – наші найкращі друзі, що заслуговують на повагу і навіть на наслідування.
Главная мысль(цытата из текста):
— Ось це була сміливість — справжня сміливість! Без сміливості в нашій справі багато не досягнеш.