Перший клас..Перший дзвоник..Це незабутній день для учіх тих, хто лише починає пізнавати шкільне життя. Маленькі діточки з запашними квітами з нетерпінням чекають, коли ж пролунає перший у їхньому житті шкільний дзвоник. Саме у цей день вони привітають свою першу вчительку. І, напевно, лише через декілька років зрозуміють, як багато вона зробила для них та з безмежною вдячністю згадуватимуть ті роки, яких вже не повернути.
Я вважаю, що вчитель — це професія, що заслуговує поваги. Хто, як не вчителі навчають нас добру, чесності, ввічливості. Розумна, завжди усміхнена, щира — саме такою я пам’ятаю свою першу вчительку ....... Напевно, перечислити усе, чому вона мене навчила неможливо. На мою думку, лише людина з добрим серцем здатна полюбити маленьких першокласників, наче рідних дітей. Вона ніколи не відмовляла нам у допомозі, підтримувала. А головне — вірила в нас та в наші сили. Вона була вимогливою, але водночас люблячою. Я гадаю, що після четвертого класу усім було важко прощатись з першою вчителькою, адже попереду більш доросле життя і не один вчитель, а значно більше.
Спочатку учительська праця здавалась мені буденною та звичною. Звичайні уроки, під час яких ми набували знання, але я з нетерпінням йшла до школи, знаючи, що вчителька знов розповідатиме щось цікаве та захоплююче. ........ була й залишиться для мене незвичною людиною. Я вдячна їц за знання, що я отримала від неї, за підтримку та щиру усмішку.
Незабаром мине навчальний рік, а потім другий…Але ми завжди пам’ятатимемо свою першу вчительку, яка знає нас ще маленькими діточками з щирою дитячою усмішкою та блиском в очах.