Хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. Хлібом клянуться, як ім’ям
матері, Батьківщини. Тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як
Батьківщина.
Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і
перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не
можна замінити нічим. Старі люди люблять казати; «Хліб — це святе».
Мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але
не було самого хліба. І ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ,
раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли
цей високий та м’який хліб. Він може навчити всіх нас шанувати працю та
мирне безхмарне небо над головою.
Хліб — це багатство нашої
країни. І його треба берегти і шанувати. Адже так приємно бачити на
своєму столі високу, запашну паляницю. В хорошій родині хліб ніколи не
буде черствіти. Але є люди, які не поважають хліб, викидають його, коли
він зачерствіє. Вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб,
перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму
людину. Тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої
духовності.