Істину про
те, що краса врятує світ важко заперечити. Проте слід не забувати про
те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому
саме людина вбачає силу краси. А її сила може бути у всьому – у шедеврах
мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної
батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з
глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі.
Та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює
зовнішня краса. А потім ми уже намагаємось заглянути «всередину». Яка ж з
них важливіша? Зовнішня краса чи внутрішня?Думаю, що внутрішня. Чому? А
все доволі просто. Пам’ятаєте, ще Екзюпері сказав, що «найголовніше те,
чого очима не побачиш». І це дійсно так. Спробую довести.Уявіть собі
красиву людину, з якої витягнули душу. Що ми побачимо замість неї?
Порожнечу. Порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою
сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. Саме вона, внутрішня
краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по
життю... Саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо
людину.Тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери
та вмінням цінувати внутрішню красу інших. Але вони є, і це вселяє
оптимізм. А той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в
людині, навіть привабливу зовнішність...
Помогите мне ответить на мой вопрос!