За легендою, князівна відзначалася дивовижною вродою, полюбляла їздити верхи, полювати, була прекрасною лучницею. Чутки про красу дівчини дійшли до хазарського Кагана – князя, котрому князь Чорний платив данину. Каган надіслав до Чернігова сватів з багатими подарунками та горда князівна відмовилася вийти заміж за ворога свого народу. Каган намагався захопити Чернігів штурмом і заволодіти дівчиною силоміць, але міщани мужньо відбивали атаку за атакою і хазарам нічого не залишалося, як спробувати взяти місто облогою. В той час князь Чорний посварився з великим Київським князем Олегом і чекати на допомогу йому не було звідки, тому він вирішив прорвати облогу поки людських сил , харчів і води в місті було ще достатньо. Та лише князь зі своєю дружиною і народним ополченням вийшов за міські мури, зграя зрадників увірвалася до кімнати дівчини. Вона жила на найвищому поверсі терема, котрий як оповідала легенда, був таким же високим, як старі дуби, що росли навколо нього. Князівні вдалося вбити кількох нападників, але коли закінчилися стріли, дівчина викинулася з вікна. Та все ж якою б красивою не була ця легенда, назва міста з’явилася не тоді. Перша письмова згадка про Чернігів датується 860-м роком, тобто значно раніше за події описані у переказі. Дослідники схиляються до думки, що місто могло отримати назву від імені вождя місцевого племені або першого поселенця, якого звали Черніга або Чернега. Тим більше, що таке ім’я зустрічається у споріднених слов’янських народів – поляків і чехів. Інші історики вважають, що назва Чернігів походить від лісів, котрі колись оточували місто і були на стільки густими, що здалеку здавалися чорними.