Ідею "сродної праці" Г. Сковорода проводить у байках "Орел і Черепаха", "Собака і Кобила", "Жайворонки", "Зозуля і Косик", " Бджола і Шершень. У кожній з них автор показує, що справді щасливим можна бути лише тоді, коли займаєшся "своєю" справою. Хоч героями байок Сковороди є тварини, та ми легко можемо вгадати в них узагальнені образи різних прошарків населення країни. За життя Григорія Савича ця ідея була зовсім непопулярною, адже залежно від того в якій "касті" народилася людина, так вона і жила все своє життя . Селянин не міг дозволити собі навчання, чи заняття мистецтвом. Зараз ідея "сродної праці" є дуже актуальною, адже в сучасному глобалізованому суспільстві більшість може дозволити собі обирати заняття до душі, аби лишень було бажання знайти його. Григорій Сковорода кілька століть тому дуже просто визначив формулу щастя для кожної людини і ця формула - це його ідея "сродної праці". І справді, багато прикладів свідчать, що займаючись своєю справою людина отримує і , найперше, моральне задоволення, і повагу та визнання, і грошову винагороду, яке б це заняття, з погляду інших, не було б неприбутковим. Той, хто зміг відшукати, саме "своє" заняття, просто стає щасливим і живе в гармонії з собою.