Коли
Василь Васильович відчиняє кватирку, в кімнату разом з гуркотом моря
влітають холодні краплини. Будинок, де живе директор школи, стоїть біля
самісінького моря. З ганку можна спостерігати, як біля берега плавають
прозорі медузи і повзають краби.
Лампа з
зеленим абажуром освітлює круглий стіл з купою школярських зошитів і
всю невеличку кімнату. У кутку – етажерка, біля стіни – шафа з книжками.
Карта земних півкуль займає майже півстіни. Поряд з етажеркою
націлилась у стелю довжелезна підзорна труба на залізному триніжку.
Василь Васильович жартома зве її телескопом. Мабуть, це найдорожча для
нього річ у кімнаті.
Директор
школи захоплюється астрономією. Тихими зоряними ночами він виносить
свій "телескоп” на ганок і наводить його на небо. Зорі мерехтять перед
його очима, таємничі планети проходять свою путь. А недалеко внизу
зітхає сонне море…
Василь
Васильович сідає за стіл, присуває купу зошитів. Треба перевірити, як
написали учні диктант. Адже він не тільки директор, він викладає мову й
літературу. Василь Васильович заглиблюється у роботу (За О.Донченком; 155 сл.).