Зупинитеся на мить, відірвіться від своїх нескінченних справ і подивитеся на сивих голів ваших батьків. Згадаєте, як часто або як давно ви їм говорили про те, що любите, коли останній раз допомогли їм або приїхали їх відвідати?Мої батьки не зовсім ще старі, однак, голова вже присипаний павутинками сивини, у їхньому погляді читається мудрість років і помилки юності, однак не вгасає світло. Які веде нас по життю, показуючи безпечні шляхи. Їхні руки назавжди залишаться теплими й притискають до грудей, а слова напуття, які вони нам давали, а ми ними зневажали, віддрукуються в нашій пам’яті після того, як їх уже не станеТреба берегти ці моменти зараз, коли ми ще можемо підійти й поговорити, обійняти й сказати найважливіше. Подивитися їм в очі й попросити прощення, може навіть і немає за що, але коштує, адже ви ще не знаєте, яке ви чекає майбутнє, які помилки ви ще зробитесяЯ пам’ятаю, як мої батьки багато чого мені забороняли, але тільки зараз розумію, що не зрячи, адже навколо нас стільки небезпек і життєвих труднощів, а я, замість подяки за ради, просто ображалася й не слухала, пропускаючи важливе мимо вух, уважаючи, що вони мене не розуміють. Нерозумно, звичайно, однак, щоб дійти такого висновку, треба дійсно пережити все це, а далі життя сама розставить усе по своїх місцяхЧасто мої батьки говорили й попереджали мене про те, що молодість це лише гра гормонів, що сьогодення приходить із віком і все пізнається в порівнянні. Однак, мої думки, поглинені себелюбністю і юнацьким максималізмом, прагнули суперечити й усе, що відбувалося із мною ставало для мене важливим і серйозним. А вони терпляче чекали, коли я дозрію, коли прийду до них з низьким уклоном, і скажу: «Дороге мої, життя розставила все по місцях!»И я прийшла…Мої батьки дали мені життя, дали мені ціль, дали мені віру й надію. Вони вселили в мене впевненість у завтрашньому дні, допомогли стати на правильний шлях. Підтримали мене у важкі моменти й дотепер ідуть поруч і оберігають від усіляких негодЧасом ми не цінуємо цього, але в кожного в душі зберігається подяка за все, що вони для нас зробили, за всі, чому навчили, за всі, від чого вберегли. І сьогодні я хочу сказати, що навіть не маю подання, який було б моє життя, якби не мої батьки, якби не їхня віра в мене й не їхній яскравий вогонь у серці й очах, що зігрівав і висвітлював шлях мого життя. Спасибі, вам, мої батьки!Ви найдорожчі...