Якщо ви розрізняєте сполучники сурядності і сполучники підрядності, ви легко відрізните складнопідрядне і складносурядне речення.
Сполучники сурядності:
* єднальні: і (й) , та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як... так і, не тільки... а й;
* протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
* розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то... чи то.
Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.
Підрядні сполучники з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення) :
Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,
Що виросли крила, що неба достане,
Коли полетить (Т. Шевченко)
Підрядні сполучники:
* порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
* часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
* причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
* мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
* умови: якщо, якби, коли б, аби, раз;
* допустові: хоч (хоча) , хай (нехай) , дарма що, незважаючи на те що;
* наслідковий: так що.