У наших лісах, у садах і левадах живе багато різних птахів і дрібних звірів. Розлогі степи і просторі пахучі луки з численними озерами й річками, що густо поросли осокою, очеретом та кущами - теж добрий притулок для дичини. Тут є багато всякої птиці, риби, диких бджіл, невеликих звірків. Тому не дивно, що є багато охочих постріляти в пташок, ловити рибу, зібрати дикий мед та полювати на звірів, особливо на зайців. Але якщо люди будуть і надалі поводитися з природою, як загарбники, грабуючі її багатства, то дуже скоро не залишиться ані дічини, ані риби. Як то кажуть, людина - це найстрашніший хижак, бо може згубити усе живе. Тому треба не тільки брати у природи, але піклуватися про те, щоб наші нащадки успадкували від нас багатий край, а не пустелю.