Як дитиною, бувало,Упаду собі на лихо,То хоч в серце біль доходив,Я собі вставала тихо.«Що, болить?» – мене питали,Але я не признавалась –Я була малою горда, –Щоб не плакать, я сміялась.А тепер, коли для менеЖартом злим кінчиться драмаІ от-от зірватись маєГостра, злобна епіграма, –Безпощадній зброї сміхуЯ боюся піддаватись,І, забувши давню гордість,Плачу я, щоб не сміятись.