Гори, ще неосвітлені сонцем, виділялися на посвітлілими небі. На темному тлі гір, вкритих непрохідними лісами, проносилися клапті туману, а внизу стояли сутінки. Річка, нескута льодом, похмуро котила води. Нестихаючий вітер не прогнав залишки нічного туману. Раптом на вершині кручі спалахнули і засвітилися, ще не роздягнуті осінню, модрини. Перший промінь, поки невидимого сонця, торкнувся стрімчака. Вогняне коло показалося над непокритою деревами частиною гори. На єдину мить засвітилася навіть темна річка, а потім дно долини знову стало холодним і синім.