1. Завершення процесу перехідного пом’якшення і злиття праслов’янських сполук dj, tj, kt’ у м’які шиплячі африкати дж’ (іноді ж’), ч':*medja > межа,*svĕtja > свЂча > свіча, *поktь > ночь > ніч.
2. Спрощення в сполученнях dl, tl проривних компонентів d, t у середині слова: праслов’ян. *vedla > укр., рос. велá, білор. вялá;праслов’ян. *sadlo > укр. сáло,білор. сáла; праслов’ян. *pletla > укр., рос. плелá, білор. плялá
3. Поява додаткового (епентетичного) звука l у сполученнях pj, bj, mj, vj:праслов’ян. *lubjo > укр., рос., білор. люблю; праслов’ян.*zemja > укр., рос. земля,білор. зямля.
4. Початок змін носових голосних o, ę у звичайні ротові голосні у, ‘a: pętb > р’аntь > р’аtь > п’ять, dobъ > dumbъ > dub > дуб.
5. граматичні риси й лексика, успадковані від праслов’янської мови;
6. мовні особливості, що виникли в дописемний період формування української мови (VI—X ст.);
7. фонетичні риси, поява яких була зумовлена занепадом зредукованих ъ та ь.