Морфологічні ознаки дієслова проявляються в його п'ятьох формах:
1. Неозначена форма дієслова (інфінітив).
Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на запитання що робити? що зробити?, має інфінітивний суфікс -ти (-ть), що не входить до основи.
2. Особові форми, їх краще назвати способовими, бо тут ідеться про способи (дійсний, умовний і наказовий), про теперішній, майбутній і минулий час дійсного способу, про особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу та у наказовому способі і про родові форми у минулому часі й умовному способі.
Основною і спільною їх ознакою є змінюваність за числом і особою або за числом і родом.
Щоб визначити особу дієслова, треба підставити займенники:
1-а особа я, ми
2-а особа ти, ви
3-а особа він, вона, воно, вони
Наприклад: їм (я) – 1-а особа однини. їмо (ми) - 2-го особа множини и т.п.
3. Безособові дієслова. Безособові форми на -но, -то, -ло.
Такі дієслова називають дію або стан, що проходять незалежно від особи (без особи). Тому вони не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму, не змінюються.
Безособові дієслова можуть означати:явища природи: замело, занесло, вечоріє, задощило); фізичний або психічний стан людини (нудить, примарилось,не хочеться); випадковість (щастить, таланить, удалося); буттєвість (минулося, не було). Безособові дієслова виступають головним членом у односкладних реченнях, і такі речення називаються безособовими. Безособові форми на -но, -то вказують на уже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу і, як і безособові дієслова, є головним членом у односкладних безособових реченнях.
4. Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією: освітлена вулиця, недочитана книга, любляча дружина.
5. Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?