Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Взимку затишно було йому в цій хатинці. Навесні теплий дощик наповував зернятко своїми краплинами, сонечко гріло промінчиками. І проросло зернятко! Своїми корінчиками міцно тримався за землю тендітний паросток. Влітку серед ромашок-красунь заколосився й паросток.