Народні прислів’я:
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Слово до слова – зложиться мова.
Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, прекрасне, казкове: і ласка любові, й червона калина, і пісня досвітня в гаях — солов’їна (Павло Усенко) .
Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови (Ольга Яремко) .
Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (Олесь Гончар) .
Мова є канвою, на якій людина вишиває узори свого життя (Петро Панч) .
Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (За Павлом Загребельним) .
Усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів