Як вважає більшість сучасних дослідників культурної спадщини нашої країни, історію нашого народу з самого початку його зародження и до наших днів можна вивчати за змістом народних і авторських пісень. З цим ствердженням не можна не погодитись, оскільки українська пісня є справжньою душею народу і сягає в давнину, перетворюючись в унікальну поетичну біографію нашого талановитого народу.
Незважаючи на історичні обставини, що складалися в нашій крайні в той чи інший час, майже у всі часи людського буття пісні для нашого народу завжди залишалася частиною його життя, та й зараз вона є невичерпним джерелом наснаги. Багато пісень, які складалися в народі або були написані талановитими авторами, стали сьогодні довершеним творінням нашого геніального народу, можна сказати, дивом з див світу.
Пісня – душа народу, і це цілком закономірно, оскільки людське життя починається з колискової пісні, яка лине з материнських вуст, потім супроводжується різноманітними піснями в залежності від індивідуальних переваг кожного з нас, а закінчується обрядовими піснями під час того, як ми залишаємо цей світ.
Якщо говорити про народні пісні, то більшості з наших співвітчизників з дитинства відомі історичні пісні, які складалися нашими предками під час бойових походів, у кровавих та нещадних січах, під час відпочинку та на всіх інших дорогах козацької слави. З давніх-давен українська народна пісня мандрувала чумацькими шляхами, розповсюджувалась по країні заробітчанами та жовнірами, виражаючи біль та сподівання наших предків. Так, у середні віки вони відображали важку долю українського народу, висловлювали протест проти солдатчини, панщини, кріпацтва та приниження з боку інших держав.
Обрядові пісні, які складалися з моменту утворення української культури и передавалися із покоління в покоління, дійшли до нашого часу, в більшості своїй, у вигляді романтичних колядок та щедрівок, що виражають піднесений настрій та святкову суєту. Таким способом наші предки прославляли звичайну трудову людину, відволікали її думки від повсякденних проблем та дозволяли деякий час побути в вимріяній казковій країні. А ось навесні, коли все навкруги оживало, коли яскраві весняні барви природи тривожили чуйні серця української молоді, над нашими селами лунали веснянки. Вини поєднували радість очікування и тихий смуток невідомості.
Дійшли до наших часів і інші святкові пісні, та пісенні твори, які відображають повсякденне життя нашого народу. Не менш, ніж народні пісні, українці люблять твори класичних та сучасних авторів, що були перекладені на музику.
Серед українських поетів-піснярів перше слово, безперечно, належить І. Франку, який заклав основу перекладу віршів українських поетів на музику. Пізніше багато пісень склалося з віршів М. Вороного, В. Сосюри, А. Леашика, а сучасна пісенна творчість відрізняється настільки великим різноманіттям, що потребує окремого, більш детального розгляду.
Але незалежно від того, являється пісня народною чи авторською, в любому випадку це безцінна культурна спадщина нашого народу, в якій, як в дзеркалі відображається усе наше життя. І цю спадщину ми повинні знати та цінити протягом усього свого життя.