Добре серце має коротку пам’ять як відносно своїх благодіянь, так і у
відношенні нанесених йому образ. Велике, шляхетне серце прощає
необдумані дії, слова, викликані недосконалістю людської натури. Добро
повноцінно, коли хто-небудь переймається реальними турботами,
стражданнями й радостями своїх близьких. Добро повноцінно, коли людиною
рухає не абстрактна ідея добра* а живі почуття любові, жалю, симпатії,
безкорислива радість спілкування
Російський історик Ключевский говорив, що добрим він може назвати
тільки ту людину, що не тільки не робить зла, але й не може його робити
Для доброго серця характерна мудрість. Злої мудрості не буває.
Мудрість доброго серця – у великодушності, милосерді, терпінні, надії й
вірі. Віддаючи перевагу радості інших, добре серце знаходить задоволення
не в почутті власного достоїнства, а в любові до ближнього. Якщо людина
пишається своєю чуйністю, щиросердечним розташуванням до людей,
прагненням робити добро іншим, основним мотивом його діянь є користь, що
несумісно з поняттям щирого, безкорисливого добра