Розповідається про дівчину Галю яка народила сина-байструка і підкинула його до будинку старого подружжя у якого не було дітей . Згодом вона наймається до них на роботу щоб допомагати їй з дитиною і бачити як він росте .Хлопця звали Марком згодом він почав називати Ганну мамою стара вже померла і старий радився з Ганною що до того щоб оженити дати сина .йому найшлася пара -Катерина тоді старий і Марко просить Ганну бути мамою на весіллі Ганна відмовляється, апелюючи тим, що вона проста наймичка, а на весіллі будуть багаті люди, «ще й з тебе сміятися будуть». Ганна їде до Києва, щоб помолитися та трохи підзаробити грошей. У однієї міщанки в Києві Ганна наймається носити воду. Маркові вона купує шапочку, «щоб голова не боліла», а невістці Катерині вона купує перстень. Так ще тричі (кожного року) вона їздить до Києва де підзаробляє для того щоб купити щось синові, невістці та своїм онукам. У третій раз Ганна повертається хворою з Києва, Марко тоді ще був у дорозі із чумаками (чумакував). Весь час, що хворіє Ганна вона питає чи ще не повернувся Марко? Зрештою той повертається, але застає наймичку вже помираючою. Перед смертю Ганна зізнається синові: «Прости мене мій синочку! Я… я твоя мати». Від хвилювання Марко зомлів, а коли отямився то Ганна «вже спала».