ЩУКА
На Щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцім би вона такеє виробляла,
Що у ставку ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть, другого обідрала.
Що ніби Щука та частенько,
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!),—
Коли, і як воно, і що їй присудити?
— Дозвольте і мені, панове, річ держать,