Характеристика Андрія Соколова з оповідання "Доля людини" М.Шолохова

0 голосов
103 просмотров

Характеристика Андрія Соколова з оповідання "Доля людини" М.Шолохова


Другие предметы (12 баллов) | 103 просмотров
Дан 1 ответ
0 голосов

Ім’я лауреата Нобелівської премії М. А. Шолохова відомо всьому человече­ству. Добутку Шолохова подібні до епохальних фресок. Під час Великої Вітчизняної війни письменник порахував своїм боргом разити словом ненависті ворога, зміцнювати любов до Батьківщини в рада­ских людей. Провесною 1946 року, у першу післявоєнну весну, Шолохов слу­чайно зустрів на дорозі невідомого че­ловека й почув його сповідь^-сповідь-сповідь-оповідання-сповідь Десять років виношував письменник задум добутку, події ставали про­шлим, а потреба розповісти про їх усе збільшувалася. І от в 1956 році за не­скільки днів було завершене оповідання-епо­пея «Доля людини». Це оповідання про великі страждання й вели­який стійкості простої російської людини.У головному герої Андрію Соколові з любо­в’ю втілені риси російського характеру: терпіння, скромність, почуття человечес­кого достоїнства, що злилося з почуттям щирого патріотизму, з великої отзивчи­востью на чуже лихо, з почуттям фронто­вого товариства. Оповідання складається із трьох частин: експози­ции, оповідання героя й кінцівки. В екс­позиції автор розповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би під­готавливает нас до зустрічі з головним героєм, Андрієм Соколовим, ока якого, «слів­але присипані попелом, наповнені нез­бивной смертною тугою». Він згадує про минуле стримано, утомилося, перед испо­ведью він «згорбився», поклав на коліна більші, темні руки Все це змушує нас відчути, що ми довідаємося про важкий, а може бути, і про трагічну долю.І дійсно, доля Соколова повна таких тяжких випробувань, таких страшних втрат, що, здається, неможливо людині винести все це й не зломитися, не впасти духом. Ця людина показана в граничній напрузі щиросердечних сил. Перед нами проходить все життя героя. Він — ровесник століття.З дитинства довідався, почім «фунт лихий», у громадянську війну боровся проти вра­гов Радянської влади. Потім він їде з рідного воронезького села на Кубань Повернувшись додому, працював теслею, слюсарем, шофером, створив сім’ю. Війна зруйнувала всі надії й мрії. З початку війни, з перших її місяців Соко­лов був двічі поранений, контужений і, нарешті, найстрашніше — потрапив у полон.Героєві при­ішлося випробувати нелюдські фізичні й щиросердечні борошна, тяготи, роздирання. Два роки перебував Соколов у фашистському полоні. При цьому він умудрився зберегти человече­ское достоїнство, не упокорився зі своєї вчачи­стью. Він намагається бігти, але невдало, рас­правляется з боягузом, зрадником, що готовий, рятуючи свою шкіру, видати коман­дира. З особою силою достоїнства героя виявилися в моральному двобої Соко­лову з Мюллером.Змучений, виснажений­ний, знесилений в’язень готовий зустріти смерть із такою мужністю й витримкою, що це вражає навіть потеряли человечес­кий вигляд коменданта концтабору. Андрію все-таки вдається бігти, і він знову стає солдатом. Але лиха не залишають його: зруйнований рідний будинок, від фашистської бомби загинули дружина й дочка, И живе тепер Соколов надією на зустріч із сином. І зустріч ця відбулася — у могили сина, що загинув в останні дні війни. Здавалося б, усе кінчено, однак життя «исказнила» людини, але не змогла зломити й убити в ньому живу душу Післявоєнна доля Соколова нелегка, але він непохитно й мужньо пре­долає своє горе, самітність, незважаючи на те, що його душа повна постійним ощу­щением горя.Ця внутрішня трагедія тре­бует великої напруги сил і волі героя. Соколів веде безперервну боротьбу із собою й виходить із її переможцем, він дає ра­дость маленькій людині, усиновляючи та­кого ж, як він, сироту, Ванюшу, хлопчиська з «світлими, як небушко, очами». Най­ден сенс життя, переможене горе, торжест­вует життя. «І хотілося б думати, — пише Шолохов, — що ця російська людина, чоло­століття непохитної волі, видюжит, і біля від­цовского плеча виросте той, котрий, повз­рослев, зможе все витримати, всі преодо­леть на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина». Глибокою, світлою вірою в людину про­никнуть оповідання Шолохова.При цьому загла­вие його символічно, тому що це не просто доля солдата Андрія Соколова, але це оповідання про народну долю Письменник чувст­вует себе зобов’язаним повідати миру суро­вую правду про те, якою величезною ціною оп­латил росіянин народ право людства на майбутнє. «Якщо ви дійсно хочете зрозуміти, чому Росія здобула велику перемогу в другій світовій війні, посмот­рите цей фільм», — писала колись одна англійська газета про фільм «Доля чоло­століття», а значить і про саме оповідання

(152 баллов)