Нас навчили, що назва місяця «май» для української мови не характерна. Насправді це не так. Накличка ця відома ще давнім русичам. Наші вітчизняні пам’ятки XII століття фіксують її лише в цьому значенні. Та й корифеї української класичної літератури Т. Шевченко, П. Мирний, Леся Українка, І. Франко, М. Коцюбинський і наші сучасники — М. Рильський, В. Сосюра, А, Малишко та інші — вживали виключно це слово. Родовідна назва «май» імовірніше за все походить від латинського «майус», тобто від імені давньоримської богині весни Майї — дочки Фавна, котрий був покровителем гір, лісів, пасовиськ та лук, а також захисником стад. До речі, останній місяць весни в Стародавньому Римі присвячувався мудрості довгожителів. Щоб там не було, але назва «май» міцно закріпилася і в нашій мові. Сучасне поняття маївок також іде з давнини. Колись обряди, які організовували серед природи, так і називалися — маївки, що ідентифікувалися з однойменним місяцем.Але найбільшим дійством, найбільшим обрядом для кожної людини є маївка – молебень до Матері Божої, який відправляється у церкві щодня в травні. Своїми молитвами несемо дар любові нашого серця і нашої душі до Пречистої Діви Марії, прославляємо нашу найдорожчу Матір, ту, яка любить кожного з нас і ту, яка є достойною нашої прослави, вчимося боротися з гріхом, викорінювати його зі свого серця і наслідувати покору, милосердя, любов – чесноти, якими була увінчана корона Пречистої Діви Марії і щиро благаємо: «О, Маріє, Мати Божа, молися за нами». Матері моляться за свої родини, за здоров’я і щастя своїх дітей, просять у доброї і люблячої Матері Божої, щоби Вона опікувалася нами і провадила нас дорогою життя тут, на землі.