Сашко ще довго думав, як вилікувати Сіроманця та зробити його життя щасливішим. Несподівано біля лісу зупинилося авто, з якого вийшов статний чоловік і звернуся до хлопця:
- Як доїхати до Черемошного села, хлопче?
- Ой, дядьку, вам ще кілометрів зо сорок трасою їхати, - віповів Сашко, ховаючи Сіромація, щоб чоловік не злякався вовка.
Проте чоловік помітив, але не злякався та не втік. А навпаки підійшов до вовка та взяв його обличчя рукою:
- Ой, господи, його ж необхідно лікувати...Я можу допомогти, якщо ви не маєте лікаря.
Згодом вияснилось, що цей чоловік – Львівський ветеринар, що їхав до Черемошного у справах. Проте це була людина, яка натхненно і надзвичайно сумлінно любила і знала свою справу. Лікар не зміг пройти повз чужого горя і охоче допоміг вилікувати Сіроманця.
З неба накрапував дощ, Сашко простяг руки у Сіроманцеву шерсть і лагідно сказав:
- Тепер ми ніколи не загубимось і завжди будемо поряд....