Я кличу смерть, дивитися набридло
на жебри і приниження чеснот,
на безтурботне та вельможе бидло,
на правоту, якій закрили рот
на честь фальшиву і дівочу вроду
поганьблену, на зраду пишноті
на правду, що підлоті навдогоду
в бруд обертає почуття святі
і на мистецтво під пятою влади
і на талант під наглядом шпика
і на порядність що безбожно краде
і на добро, що в зла за служника
я від всього цього помер би нині
та як тебе лишити в самотині?
п.с. це сонет №66